Зберегти на віки: Як вінницька співачка відроджує пісенну спадщину Східного Поділля
Про Гната Танцюру і Явдоху Зуїху Юлія Васюк дізналася у студентські роки, після того й почала свідомо записувати пісенний фольклор
Depo.Вінниця вже повідомляло про незвичайну акцію вінницької співачки і фольклористки Юлії Васюк, яка до 120-річчя Гната Танцюри вирішила відтворити 120 записаних ним народних пісень. Акція набула розмаху і вийшла за рамки одноосібного виконання Юлією, оскільки зацікавила й інших шанувальників фольклорної спадщини. Ми вирішили докладніше розповісти про співачку і про її славнозвісних натхненників.
Співати народні пісні Юлія Васюк почала з дев’ятирічного віку. Росла вона в невеликому селі Бондурівка Чечельницького (нині – Гайсинського) району.
"Звісно, мені не завжди хотілося співати народні пісні. Особливо під час перехідного віку, коли намагаєшся увесь час діяти "від супротивного", в мене був період, коли я спрямувала свою діяльність на естрадний вокал, – розповідоає співачка. – Саме тоді в області активізувалися різні конкурси, і куди б я не поїхала, мені казали, що в них нема номінації "народний спів". Було дуже неприємно. Але я дуже швидко "наїлася" естрадних пісень і суконь з підборами і все одно повернулася до фольклору. Це було справді моє, і я не втомлююся захоплюватися багатством пісенної спадщини українців і подолян зокрема".
Про Гната Танцюру і Явдоху Зуїху Юлія дізналася у студентські роки. Після того й почала свідомо записувати пісенний фольклор.
"Мене запросили виступити на обласному фестивалі на приз Гната Танцюри в Гайсині. Тоді я вперше почула про унікальну виконавицю народних пісень Явдоху Зуїху і про те, що є люди, які фіксують традиційні пісні, розшифровують їх і тим самим зберігають пісенну культуру, – веде далі Юлія Васюк. – Відтоді я теж почала записувати народні пісні. Було складно, адже мене ніхто не вчив це робити. Спочатку я записувала лише текст, а мелодію запам'ятовувала. Згодом навчилася записувати і нотами (в коледжі у мене були прекрасні викладачі з сольфеджіо і теорії музики). А з початком своєї роботи в коледжі і створенням гурту "Мокоша", ми з дівчатами почали більше відтворювати гуртовий спів з записів автентичних колективів, адже з нот неможливо відтворити специфічну колористику живого виконання, унікальність манери тієї чи іншої виконавиці, певних технічних прийомів, притаманних окремому зразку пісні".
Юлію вразило те, що Гнат Танцюра систематично почав записувати Явдоху Зуїху, коли йому було лише 17 років, тобто ще юним хлопцем він усвідомлював цінність її народного генія як традиційної співачки і зібрав від неї безцінний матеріал. Закінчив записувати її пісні коли йому було 29 років.
Євдокія Сивак народилася 1 березня 1855 року в родині кріпака у селі Кущинці. Мати дівчинки рано померла, і дитина наймалася пасти худобу і наглядати за чужими дітьми. А вже дівчиною ходила на заробітки далеко від рідного дому у Бессарабію, Херсонську губернію. Явдоха була неписьменною, але мала феноменальну пам'ять. Оскільки служила у польського пана, то вивчила польську мову і чимало польських пісень, байок та приказок.
Співала дівчина чудово, і її запрошували на весілля, хрестини та інші святкові події.
22 роки прожила Явдоха в Кущинцях, а потім вийшла заміж у сусіднє село Гнатівку. Кажуть, чоловік бував на заробітках у Зуєвим (під Москвою), і сусіди прозвали його Зуєм, а її, відповідно, Зуїхою.
Явдоха прожила у Гнатівці 33 роки. На 51-му році життя овдовіла, а через деякий час пішла за 73-річного глухого вдівця діда Демедя Жука, що жив у сусідніх Зятківцях. Той мав хворого сина і потребував помічниці. Так жінка стала Явдохою Жук, Демедихою.
Читайте також: Рідкісне хобі: Як вінницька співачка взялася за відродження забутого "весільного" мистецтва
У 1918 році життя звело її з 17-літнім учителем Гнатом Танцюрою, який записував від старих людей пісні (не лише слова, а й ноти). Якось мати, наспівуючи Гнатові чергову пісню для запису, забула останні строфи. А до хати зайшла сусідка Демедиха, і виявилося, що вона знає слова.
"Де там не знаю!" – усміхнулася щиро Демедиха. Проспівала закінчення, а тоді інтригуюче мовила: "До мене, сину, до мене за піснями. На трьох волових шкурах не спишеш. Я ж їх знаю до погибелі. Вік свій проспівала. Десь-то і долю свою проспівала, що така нещаслива. Я весь свій вік провела в біді, у злиднях і в піснях. Коли б не пісні, то десь-то лопнула б із досади і горя" (цитата з книги "Пісні Явдохи Зуїхи").
Дружба юнака та старшої жінки, яка щодень міцніла, була схожа на стосунки бабусі й дорослого онука. Гнат Танцюра 12 років щодня записував від Явдохи Микитівни пісні та інші перлини народної творчості. Записав з її голосу 1008 народних пісень, 400 прислів'їв та приказок, 156 казок, 45 загадок і чимало подробиць народних обрядів.
19 січня 1935 року Явдоха Зуїха пішла до хворої сусідки і тихо померла – на 80-му році життя. Гнат Танцюра прожив менше – 61 рік. Народився він 10 червня 1901 року в селі Зятківцях Гайсинського повіту Кам'янець-Подільської губернії (нині— Гайсинського району Вінницької області) в багатодітній малоземельній сім'ї хліборобів-ткачів.
1912 року Танцюра закінчив церковно-приходську школу, а в перші роки Радянської влади — Зятковецьку трудову семилітню школу й педагогічні курси в м. Гайсині і з вересня 1921-го був призначений учителем у рідне село. Деякий час працював вихователем Гайсинського і Дашівського дитячих будинків. У 1928 році Гнат вступив до Харківського музично-драматичного інституту, але через хворобу (гемофілія) був змушений залишити навчання й повернутися в Зятківці. У 1932-му заочно закінчив мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання, працював учителем Клебанської середньої школи Тульчинського району на Вінниччині. З 1944 по 1951 роки — викладач мови та літератури Гайсинської середньої школи № 4.
Коли Гнат Трохимович помер, його вдова поїхала в Київ до Максима Рильського і передала йому зошит пісень. У 1965 році "Пісні Явдохи Зуїхи", записані Гнатом Танцюрою, побачили світ. Це лише частина його фольклористсткої спадщини, але її вважають найбільш значною. Олександр Правдюк у монографії "Українська музична фольклористика" відзначає, що творчий доробок Танцюри можна назвати справжнім подвигом, якщо зважити, що всі пісенно-музичні матеріали записані на слух.
Юлія Васюк пропонує охочим вивчати ці пісні і дає посилання на електронну версію книги "Пісні Явдохи Зуїхи".
Для того, щоб можна було простіше долучилися до її челенджу, співачка створила у ФБ спільноту Гнат Танцюра - 120
"Дорогі друзі, вже очевидно, що моя ініціатива виходить за рамки мого одноосібного виконання. За останніх кілька днів до мене звернулося багато бажаючих заспівати пісню з Вінниччини, записану Гнатом Танцюрою. Ця група допоможе нам скоординуватися, знайти інформацію і опублікувати ваше виконання) Я залюбки вам допоможу з вибором і співом в разі потреби", – запевняє фольклористка.
120 років від дня народження Гната Танцюри виповнюється 10 червня цього року. "До ювілею видатного вінницького збирача фольклору, я, Юлія Васюк, відтворю 120 пісень, записаних ним від Явдохи Зуїхи близько 100 років тому з 1918 по 1929 роки", – заявляє співачка.
Що буде по завершенні челенжу, послідовниця Явдохи Зуїхи і Гната Танцюри ще не знає: "Вважаю, що найкращий план – це його відсутність. Не хочу обмежувати себе якимись рамками і зобов'язаннями. Обрати, вивчити, заспівати, записати і опублікувати 120 пісень за 100 днів – не так просто, як може здатися на перший погляд, а ще щодня надходять прохання допомогти підібрати і розучити якусь пісню, на це теж іде багато часу".
А з часом у Юлії, схоже, якісь свої стосунки. Крім викладання у музичному коледжі, керування створеним нею гурту "Мокоша", вивчення і запису народних пісень, концертної діяльності, виховання і навчання дочки – юної бандуристки Софії Аль-Хадіді, участі в конкурсах і фестивалях і в діяльності етномайстерні "Коло", Юлія колекціонує і вивчає давній одяг подолян і старовинні народні інструменти, виготовляє ляльки-мотанки і воскові вінки, опановує традиційну вишивку Східного Поділля і взагалі, схоже, не зупиняється ні на хвилину.
Кілька днів тому вона отримала диплом Національного реєстру "100 жінок Вінниччини", а ще стала лауреаткою конкурсу "Жінка Вінниччини 2020" у номінації "Культура".
"Читайте також: В темнім небі над вертепом": Як вінницький фольклорний гурт влаштував марафон колядок
Читайте також: Прийшли щедрувати до вашої хати: Як у Вінниці співають щедрівки, записані майже сто років тому
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця