Про любов, терплячість та спостереження: Чому виходити недоношену дитину – це лише початок

У немовлят, які народилися передчасно, генетична патологія зустрічається вдесятеро частіше, ніж у тих, чиї матусі доносили вагітність
 

Наприкінці травня стало відомо, що американським лікарям вдалося виходити найменшу в світі новонароджену дитину: дівчинка, яка народилась у грудні 2018 року, була завважки лише 245 грамів. Вона з'явилась на світ у результаті кесарева розтину, коли її мати була на шостому місяці вагітності. Операцію зробили, оскільки у жінки виникло небезпечне для життя ускладнення.

Про те, яких недоношених малюків та з якою вагою вдається виходити українським лікарям, кореспондентка Depo.Вінниця дізнавалась у докторки медичних наук, професорки, завідувачки кафедри педіатрії №1 Вінницького національного медичного університету Ольги Яблонь.

Як давно і наскільки успішно в Україні виходжують недоношених новонароджених?

– У 2007 році було ухвалене рішення про реєстрацію народження дітей, починаючи з 22 тижнів вагітності. Це був дуже великий прорив та дуже непростий крок, оскільки значна частина суспільства й до сьогодні вважає, що немає сенсу витрачати багато зусиль та коштів на таких дітей. На щастя, ця частина не виявилася домінантною, тож право на життя отримали всі діти, які народилися з вагою від 500 грамів. Але насправді все це умовно. Ми згадуємо 2007 рік із вдячністю, оскільки державні програми, спрямовані на порятунок глибоко недоношених дітей (тобто з вагою менш ніж 1500 грамів), дали можливість технічно забезпечити надання допомоги не лише 500-грамовим дітям, а й тим, що народилися на пізнішому терміні вагітності й з більшою вагою, однак мали проблеми розвитку. Чималі кошти були витрачені на закупівлю сучасного обладнання, відкриття відділень інтенсивної терапії, створення перинатальних центрів. І сьогодні Україні виживає більше 90% дітей з вагою 1000-1500 грамів та більше 70% дітей, які важать менше ніж 1000 грамів.

Від чого, окрім технічного забезпечення, залежить виживання таких дітей?

– Друга складова успіху – це кваліфікація медичного персоналу. Це люди, які вміють та хочуть допомагати таким дітям. За ці 12 років створена та навчена когорта фахівців, лікарів та медичних сестер, які володіють сучасними технологіями надання допомоги. Це кризова медицина, але це те, що дає дитині право на життя.

Чому саме 22 тижні?

– У класичній медицині це вважається періодом, за межами якого дитина може вижити поза маткою. Це пов'язано зі ступенем зрілості організму. Така дитина не може самостійно дихати, але вона здатна адекватно відповісти на ті зусилля, які застосовуються для її порятунку. Вважають, що до 22 тижнів це фізіологічно не обґрунтовано. Але якщо дитина демонструє свою готовність вижити, ніхто її не полишить без допомоги.

Скільки дітей вагою до 500 грамів народилося в області за ці 12 років?

– Це поодинокі випадки, крім того, немає статистики, якими ці діти стають потім. За питанням виживання постає питання якості життя такої дитини. І ні для кого не секрет, що відсоток інвалідності серед дуже недоношених дітей значно вищий. Тому треба дуже обережно тішитися тим, що такі діти виживають, і радіти вже тоді, коли ця дитина в рік буде посміхатися, говорити і стояти на своїх ногах.

Чи стало більше за ці 12 років передчасно народжених дітей, що вижили?

– Звичайно, динаміка позитивна. Але я хочу зараз виглядати песимістичною. Бо якщо доводиться допомагати дитині, яка важить 680 грамів і є критично хворою, ми не можемо, на жаль, зберегти її життя. А батьки приходять із претензією, що з вагою 250 грамів дитя вижило. Але вага тут – далеко не визначальний чинник.

Чому ж тоді кажуть саме про вагу?

– Бо це гарно звучить. Є два питання. Перше – який гестаційний вік дитини або термін вагітності, при якому вона народилася. Є випадки, коли внутрішньоутробний розвиток дитини затримується, і вона народжується на 23 тижні з вагою 200-300 грамів, так само, як народжується доношена дитина вагою 2 кілограми. І здається, що якщо вона народилася на 23 тижні, то вона життєздатна. І друге питання: а що з цією дитиною буте потім?

А чи є можливість спостерігати за недоношеними дітьми після виписки з лікарні?

– Так. В Україні в останні роки, а у Вінниці з 2003 року створена система, яка називається "катамнестичне спостереження". Ми дуже добре розуміли, що ми виходили недоношених дітей, врятували, виписали з лікарні – і вони зникли з поля нашого зору. Вони потрапили до сімейного лікаря, а ще раніше – до дільничного педіатра десь у віддаленому районі, у селі – і що з ними потім, ніхто не знав. І ми створили окремий кабінет катамнезу в дитячій обласній лікарні, де за такими дітками спостерігають після виписки до трирічного віку. Мотивували батьків, щоб вони раз на місяць привозили дитину, щоб ми могли її бачити й мати можливість допомагати їй далі. І якщо до катамнезу у нас в області ДЦП мали 20% глибоко недоношених дітей, то тепер – 12%.

Які ще проблеми зі здоров'ям характерні для недоношених дітей?

– У них високий відсоток уражень зору, але те, залишиться дитина сліпою чи ні, залежить від фахівців, які вчасно помітять проблему й проведуть лазерну корекцію. Окрім того, вони можуть мати нейросенсорную глухоту. Ще одна проблема – затримка фізичного та психомоторного розвитку. Але це також не вирок. За умов ретельного догляду та супроводу дитина наздоганяє своїх ровесників. Як правило, вже до року видно, чи має дитина, що народилася недоношеною, бути здоровою у подальшому житті. Але така дитина може мати й проблеми з соціалізацією.

У чому вони полягають?

– Уявіть собі: родина, яка мріяла про дитину, отримує дуже маленьку й дуже хвору дитину. Близько трьох місяців вона перебуває в лікарні – і це дуже серйозне випробування, через яке не всі проходять. Мами – так. А ось татусі не завжди витримують. І часто мама залишається з такою проблемною дитинкою сама, не може віддати її до садочка, не може працювати. Ця дитина потребує постійного материнського догляду протягом тривалого часу й звикає до постійної материнської уваги. Вона не може відвідувати звичайний дитячий колектив і потім, можливо, потребуватиме особливих підходів для соціалізації. Дуже добре, що в нас є зараз система інклюзивної освіти, яка дає всі шанси допомагати цим діткам.

У три роки дитина, що народилася недоношеною, передається сімейному лікарю чи педіатру. Наскільки кваліфікація цих фахівців у районах, у невеличких містах, селах, відповідає тому рівню, якого потребують такі діти?

– На жаль, не відповідає. Але вони в цьому не винні. На щастя, в Україні передчасно народжується близько 5% дітей, і лише 1-1,5% – це глибоко недоношені. Тому не в кожного лікаря на дільниці є така дитина. І хоча в університеті лікарі цю тему вивчають, практики в них немає. Саме тому й з'явилася система катамнестичного спостереження.

Чому ж діти народжуються передчасно?

– Є багато причин, а якщо причин багато, це означає, що однієї якоїсь ми не знаємо. І причини діляться на декілька груп. Перша – це соціальні. Такі діти народжуються часто в бідних родинах, у матерів-одиначок, у студенток, у дуже юних мам, у тих, хто не планує вагітність і потім десь "на бігу" її втрачає. Інша тема – це мами у віці після 35. Впливає і рівень освіти. Ми провели дослідження, яке показало, що жінки з вищою освітою набагато рідше народжують недоношених дітей, ніж ті, у яких освіта лише середня. Далі – паління, алкоголь, наркотики, ще – небажання мати дитину.

Мається на увазі, що жінка хоче позбутися дитини та вдається до якихось кроків?

– Це психологічний стан. Зараз доведено, що для народження здорової дитини дуже важливо, щоб вона 9 місяців у материнській утробі перебувала у зоні комфорту, щоб її любили, щоб її оточували лише приємні події.

А які медичні причини?

– Інфекції та запалення, про які жінка може навіть не здогадуватися.

Вік матері має значення?

– Він дуже важливий. Оптимальний репродуктивний вік – це 18-35 років.

Чи трапляється генетична схильність, коли мама народила передчасно і її дочка – теж?

– Трапляється. Але не це головне. У дітей, що народилися передчасно, в 10 разів частіше зустрічається генетична патологія. Тобто дитина народжується передчасно, бо у неї є проблеми. Це жорстока статистика. Але сьогодні є всі можливості пройти перед пологами, навіть перед вагітністю, генетичне дослідження і за потреби щось підлікувати чи підкорегувати. Вагітність потрібно планувати, до вагітності потрібно готуватись, особливо коли вона є не просто результатом кохання, а серйозного, дорослого підходу до появи нового члена родини.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця