Кам'янець-Подільський від світання до смеркання: Чому варто їхати в чарівне Місто сонця (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Понад рік не вщухають суперечки на тему "відпочивати чи не відпочивати під час війни". Нікого не хочемо образити, але стверджуємо: відпочивати. Не з шиком і феєрверками, а просто відпочивати, щоб не впасти з ніг, щоб не збожеволіти, щоб мати сили працювати далі і, будьмо прагматичними, щоб дати заробити свою копійку тим, хто працює у сфері туризму й довкола нього. Тому уточнення: Depo.Вінниця за те, щоб відпочивати в Україні.

Сьогодні ми покажемо місто, яке насправді всім відоме, але не всі до нього доїхали.

Ми їздимо в Кам’янець-Подільський як тільки маємо таку можливість або потребу зупинитися і (читайте вище) не впасти з ніг від роботи і не збожеволіти від постійної жорсткої і навіть жорстокої інформації.

Не переповідатимемо історію цього особливого міста – це неможливо в короткій публікації, та й не варто, бо написано про нього немало. А от показати місто таким, як ми побачили його під час короткої поїздки вихідного дня, таки хочемо. І не просто тому, що місто неймовірно красиве, а тому, що це своєрідне місце сили: тут є дух старовини, вічності, козацької слави й волі до перемоги. Якщо додати до цього природні чудеса Кам’янця, то набір "ліків" від утоми буде ще повнішим.

Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні – після Львова і Києва – за кількістю історичних пам’яток. Якщо ж порівняти масштаби цих трьох міст, то концентрація пам’яток у Кам’янці, мабуть, буде вищою.

Це одне з найдавніших міст, у якому на невеликій площі "зібралися разом" понад сто видатних пам’яток історії, що відображають культури семи народів. Але варте уваги не тільки це. На острові – на Старому місті – відбудовують давні об'єкти й будують нові, при цьому нові стилізують під "стару Європу". Це стосується навіть приватних будинків, не кажучи вже про готелі, кафе і ресторани, яких тут багато (хоч у туристичній Мецці їх не може бути забагато, все одно потрібні ще і ще).

Леся Українка назвала Кам’янець-Подільський Квіткою на камені – ця неформальна назва прижилася, але не стала затертим штампом. Ще одна неофіційна назва - Місто сонця: герб міста — це усміхнене золоте сонце з 16 променями, місто отримало назву. І сонця в Кам'янці справді багато! І, звісно це ще й місто-фортеця, адже саме музей-заповідник "Старий замок" - найбільш відома пам'ятка міста і головний його "туристичний магніт", а також одне із Семи чудес України.

Місто стоїть на кам’янистому півострові, який омиває ріка Смотрич. Глибокий 50-60-метровий каньйон ріки надійно захищав Кам'янець протягом кількох століть, а тепер це ще одна крута принада: десятки разів ми заходили в каньйон усіма можливими стежками й дорогами, годинами роззиралися навсібіч, але щоразу виявляли щось нове.

А як там неповторно сходить і сідає за обрій сонце! Це таки справді Місто сонця!

Що побачили протягом вихідних – у два дні від сходу до заходу сонця, – показуємо. І, звісно, закликаємо їхати в це чудове місто, яке стає старішим, але при цьому постійно оновлюється. Ми там теж оновлюємося – це справді місце сили.

У Кам'янці-Подільському за лічені хвилини можна перенестися на кілька століть назад.

Не одразу можна повірити, що ми в ХХІ столітті, чи не так? Така собі машина часу.

 

Є на Старому місті і в каньйоні чимало відбудованих об'єктів, а є побудовні з нуля, але до дрібниць стилізовані під старовину. 

Кафе й ресторани міста (не подаємо фото зсередини, тільки зовнішні) - це не тільки місця, де смачно готують. Це теж частина середньовічної атмосфери міста.

 

Каньйон, мости і сходи - місця, повні таємниць.

 

Неможливо в одному репортажі показати всі міські будівлі, які примушують зупинитися. Тому тут тільки деякі з них.

Ну й кілька фото - про сонце. Про те, як воно чарівно сходить і заходить у місті, з герба якого усміхається всім нам. 

 

Це далеко не всі фото - їх у нас набагато більше. Усі не помістяться в жоден репортаж. Але наступого разу будуть нові і ми їх покажемо. Бо поїдемо ще і не один раз. Варто!