Річниця штурму Вінницької ОДА: Чому відпустили Хорта

Історія вінничанина Юрія Павленка, більш відомого за прізвиськом "Хорт", отримала чималого розголосу в українському інформпросторі. Молодика тривалий час протримали в СІЗО і, зрештою, засудили на 4,5 роки тюремного ув'язнення за те, що він у грудні 2014-го порвав портрет президента Порошенка, але сьогодні, 6 грудня 2016-го, таки вписустили на волю.

Попри те, що про Хорта багато чули, мало хто цікавився юридичним підґрунтям справи – за що його судили, на підставі чого винесли обвинувальний вирок. Особливо екзальтовані патріоти, а також ті, хто "пасеться" на цьому полі, "під шумок" старанно розганяючи  "зраду", охоче підхопили версію, яку поспішно озвучив захист Павленка – про помсту президента зухвалому молодику. Люди, для яких юридична частина справи - "ліс дрімучий", цілком задовільнились такою версією. 

В той же час, люди, юридично "підковані", звертали увагу на низку процесуальних порушень та невідповідностей чинному законодавству, які було важко не помітити під час розгляду справи. Від цього виникали сумніви, що справу Хорта навряд чи розглядали в правовому полі. Та й сам термін у 4,5 роки за "хуліганку", хай навіть з перзидентським портретом, у країні, де винуватцям смертельних ДТП дають рік-два умовно, сприймася як "дикий сюр", а не як правосуддя. І навіть якщо справа не була заполітизованою спочатку, її такою зробили в процесі.

Втім, наразі лишається риторичне питання – чи був винен у всьому портрет президента, а також питання актуальне – які перспективи має сьогодні вільний, але не виправданий за статтею звинувачення Павленко.

Хто такий Хорт

Для початку варто розібратися, ким же є той самий "народний герой" – принаймні, таким його намагалася зробити група підтримки – Хорт. 27-річний вінничанин Юрій Павленко був відомий вінничанам і до Революції Гідності, адже ще за часів студентства разом з групою молодиків у масках пройшов "маршем проти міграції" під стінами гуртожитків вінницького медичного універсітету, вигукуючи расистські гасла. І заробив свій перший термін – тоді його було засуджено до трьох років позбавлення волі умовно за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. 

Наступний "вихід" Хорта відбувся 21 січня 2014 року під час штурму Вінницької ОДА.  Тоді Павленко був одним з неформальних лідерів штурмовиків, які не лише прорвали кордон правоохоронців, а й утримували адміністративну будівлю протягом кількох діб. 

Після Революції Гідності Павленко очолив один із самопроголошених "люстраційних комітетів" і влаштовував візити до чиновників, які, на його думку, були корупціонерами та співпрацювали зі злочинною владою. 

Хорт і 6 грудня

6 грудня 2014 року під Вінницькою ОДА Хорт виступив у підтримку тодішнього голови обласної ради Сергія Свитка, якого на той момент збирались "скинути" з посади. Після силового притистояння, під час якого постраждали кілька правоохоронців та мітингувальників, натовп увірвався в приміщення ОДА, зірвав сесію і почав вимагати відставки голови ОДА Анатолія Олійника.

Після Революції Гідності Павленко очолив один із самопроголошених "люстраційних комітетів" і влаштовував візити до чиновників, які, на його думку, були корупціонерами та співпрацювали зі злочинною владою. А коли градус напруги спав, Хорта затримали та посадили в слідчий ізолятор. Там він перебував до сьогодні. 

Павленка звинуватили в організації масових заворушень та нанесенні тілесних ушкоджень кільком правоохоронцям. Згодом справу перекваліфікували у хуліганство. Сам Хорт та його "група підтримки" наполягають, що позиція прокуратури у його справі - лише "ширма", а справжня причина ув'язнення - демонстративно розірваний портрет президента Порошенка, який Павленко зняв зі стіни в кабінеті Олійника. Відтак Хорта одразу ж охрестили "новітнім політв'язнем" і саме цей образ просували аж до сьогоднішнього звільнення. 

Причина і ціна свободи

"Портрет розбрату", звісно, версія гарна і героїчна. Однак навряд чи її можна вважати переконливою. Не того масштабу подія для президента, аби влаштовувати "розправу" над і без того одіозним хлопцем з ореолом "борця з режимом" і відповідним інформаційним супроводом.

У постреволюційного голови Вінницької ОДА Анатолія Олійника, який є "людиною президента", знайдеться більше підстав недолюблювати Павленка. Адже саме в кабінет Олійника "штурмовики Хорта" занесли сміттєвий контейнер і саме на його робочому столі влаштували "дикі такці". Саме його вимагали "зняти" з посади. Тож скоріше Олійник міг наполягти на ув'язненні хлопця, який не дав би йому спокійно працювати, а український суд, особливо в регіонах, завжди готовий піти назустрі поважним людям. Особливо якщо "грішків" за "клієнтом" і без "люстрацінйих танців" більш ніж достатньо. Тому зараз більше цікавить, навіщо було влаштовувати два роки всі ці судові вистави і чому, власне, Хорта таки відпустили.

Варіант перший – справа вийшла надто довгограючою та гучною, тож її вирішили приглушити – не виключено, що за "відмашкою" згори, оскільки президенту у його вотчині такий інформаційний фон ні до чого. Справа Хорта, як показав час, навіть за два роки після початку лишалася помітним інформприводом, особливо на тихій Вінничині. На кожне судове засідання у справі Хорта збиралось кілька десятків його відданих прихильників. Вони влаштовували костюмовані пефоманси, кидались пляшками у суддів, проводили акції, зривали сесії обласної та міської рад, словом робили усе можливе, аби Хорт був в центрі уваги громадськості та ЗМІ.

Йому запропонували компромісний варіант співпраці, в результаті якого градус його підтримки понизиться. В той же час йому віддадуть непринипові теми, на яких він зможе демонструвати свою опозиційну діяльність. Особливо я мотивом для ув'язнення Павленка могло бути бажання провчити його. Чиє бажання – справа десята. Урок закінчено, тож Хорта відпускають на всі чотири боки, поки він остаточно не зжився з інформаціний "терновим вінком мученика".

Ще одна версія звільнення Хорта - з ним домовились. Йому запропонували компромісний варіант співпраці, в результаті якого градус накалу його акцій понизиться. В той же час, йому віддадуть непринипові теми, на яких він зможе демонструвати свою опозиційну діяльність. Дії Павленка одразу по виходу – а він, як будь-яка нормальна людина, зосередився на спілкуванні зі своєю дівчиною, обмежившись "черговими" заявами – дозволяють припустити, що цей варіант є досить ймовірним. При цьому якщо судити по новинах, то номінально геройський образ Павленко збережено.

Наступне питання, що буде зараз. Якщо були досягнуті певні домовленості, то владі вдалося прибрати неприємну "занозу", і надалі ситуація потрохи стабілізується, а Хорт надалі діятиме принаймні обережніше. Якщо ж ні, то чекати від Хорта можна чого завгодно. При цьому його супротивники, звісно ж, можуть запустити дескридитаційну кампанію, та й сам Хорт може ненароком з власної необережності "вплутатись" в неприємну історію і перестти бути в очах спільноти "мучеником" – українські народні маси швидкі і нещадні у заміні своїх "кумірів". Але прогнозувати тут будь-що конкретне досить важко.