Етнічний поляк, художник-ебруїст та козак-реконструктор: Хто вони - вінничани з Небесної Сотні

Чотири роки тому в центрі української столиці розстріляли активістів Революції Гідності. Під час зіткнень у центрі столиці загинули 73 мирних жителі та 11 силовиків. Будинок профспілок на Майдані згорів ущент, у Києві в ці дні зупинився рух метро. 20 лютого 2014 року силовики вбили найбільшу кількість учасників Революції гідності. Серед загиблих – троє вінничан. Нині Вінниця разом із усією країною сумує за загиблими синами.

Максим Шимко: козак та реконструктор

Невідомого чоловіка без документів, лише з квитком на
потяг до Вінниці, знайшов серед загиблих тернопільський репортер 20minut.ua.

Фото вбитого вінничанина розмістили на сайті, аби знайти його родичів. За кілька годин з'ясувалося, у Києві від кульового поранення голови загинув 33-річний Максим Шимко.

За життя Максим спробував чимало професій: був і слюсарем, і фрезерувальником, і ковалем, і гравірувальником. Був учасником клубу історичної реконструкції "Білий Вовк". Часто власноруч
виготовляв реконструкторський одяг собі і друзям.

У 2004 році став учасником Помаранчевої революції, потім був спостерігачем під час виборчих кампаній в країні, учасником податкового та мовного Майданів. А ще хлопець цікавився становленням та розвитком козацького руху. За заслуги перед Українським козацтвом у справі захисту незалежності, територіальної цілісності, обороноздатності, безпеки України, у справі патріотичного виховання молоді йому було присвоєно звання старшого козака.

Коли розпочався Євромайдан, Максим приєднався до лав 4-ї козацької сотні самооборони, був прапороносцем.

Загинув Шимко під час розстрілу майданівців снайперами на вулиці Інститутській. Куля влучила Максимові в шию, коли він намагався врятувати пораненого побратима.

Прощалися із Максимом у Вінниці, в центрі міста, на нинішній Площі Героїв Небесної Сотні. Попрощатися з Героєм тоді прийшло чимало вінничан - площа була забита вщент.

На честь Максима названо вулицю у Вінниці – неподалік від будинку, де він жив. А також сільську школу в його рідному Немирівському районі.

У Вінниці проводять Лицарський турнір до дня народження Героя України Максима Шимка. 21 листопада 2014 року Максиму присвоїли Звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Останній запис на своїй сторінці у соцмережі Максим зробив 18 лютого: "За Україну!!! Всі, хто може, їдьте в Київ!!!". Поховали його на Алеї Героїв, що на міському кладовищі у Вінниці.

Леонід Полянський: етнічний поляк, який помер за Україну

Залізничник, римо-католик та етнічний поляк, родом із Жмеринки. Загинув внаслідок вогнепального поранення в груди. Під час наступу "Беркуту" до Леоніда зателефонував його рідний брат Георгій, однак він сказав брату, що передзвонить пізніше і кинув слухавку. Більше ніхто з рідних не зміг зв'язатися з Леонідом Полянським. А за добу його ім'я та прізвище побратими знайшли у списках загиблих. Згодом родичі відшукали тіло в одному зі столичних моргів. Посмертно Леонід Полянський удостоєний звання Героя України.

Полянський брав активну участь з початку акцій протесту на Майдані Незалежності. Став членом Самооборони Майдану. Останні роки жив та працював у Києві. З грудня 2013 належав до Барської сотні, щоправда за іншими даними, Полянський був у сотні Білої Церкви.

Слідство у справі володіє інформацією, що Леонід загинув від кулі з автомата командира "чорної роти" "Беркута" Дмитра Садовника.

Поховали Героя у Жмеринці на місцевому римо-католицькому цвинтарі.

Від двох шлюбів у Леоніда Полянського залишилося двоє малих дітей.

Валерій Брезденюк: художник та підприємець

18 лютого під час штурму силовиками Будинку профспілок загинув один з його захисників – Валерій Брезденюк. Загинув від кульового порання в спину. Про смерть Героя його родина дізналася по телефону – слухавку мобільного Валерія взяв хтось із волонтерів.

Валерій їздив на Майдан щотижня, відколи там побили студентів. Коли почалися силові притистояння, він заспокоював дружину тим, що таких худорлявих, як він, у перші ряди не беруть. Вже пізніше рідні дізналися, що Валерій завжди був у перших рядах.

Він був підприємцем із Жмеринки, першим у місті створив комп'ютерний клуб. Мав талант до написання картин на воді (техніка ебру).

Знайомі Валерія у численних інтерв'ю відзначають, що він був надзвичайно захопливою людиною: займався парашутним спортом, брав участь у міських святах та популярних телевізійних шоу. Побував на "Поле чудес", коли ведучим був Владислав Лістьєв. Брав участь у шоу "Червоне і чорне", "Україна має таланти". А також переміг на конкурсі талантів у Жмеринці.

Валерію було 50 років. У нього залишилося двоє дітей - Сергій та Юлія. Також він виховував доньку дружини від першого шлюбу Вероніку.

Похований Валерій Брезденюк у Жмеринці. Йому присвоєно звання "Героя України" із удостоєнням ордена "Золота Зірка".