ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Декомунізація по-вінницьки, або "Забрати рекламу із фільму"

Перейменування вулиць вийшло за межі закону про боротьбу з комуністичною символікою
Depo.
17 вересня 2015 08:00
ФОТО: depo.ua
Декомунізація по-вінницьки, або "Забрати рекламу із фільму"
Декомунізація по-вінницьки, або "Забрати рекламу із фільму"

134 об'єкти, 83 назви - така суха статистика процесу перейменування вінницьких вулиць, провулків та майданів, започаткованого на виконання Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", або, як його називають коротко - про декомунізацію, пише Depo.Вінниця.

Пропозиції щодо нових назв спеціальна комісія оголосила напередодні Дня міста, окресливши коло об'єктів, які мають змінити назву, та пропозиції щодо самих найменувань. А далі на вінничан очікують громадські слухання та сесія міської ради, яка має затвердити остаточні варіанти. Втім, чи будуть вони тотожні запропонованим - питання поки що відкрите і залежить у тому числі й від активності самих городян.

У лідерах - Свердлова та Козицького

Проявити ініціативу мешканці міста над Бугом мали змогу, починаючи з середини липня, коли робоча група з питань заборони використання комуністичної та націонал-соціалістичної (нацистської) символіки на території Вінниці - таку офіційну назву має комісія, яка займається впровадженням Закону про декомунізацію, - оголосила про збір пропозицій щодо нових назв. Надсилати їх можна було на спеціальну електронну адресу. А оскільки кількість інтернет-користувачів у Вінниці поки що не дорівнює кількості мешканців міста, то й коло тих, хто мав змогу долучитись до зміни топономіки, виявилось обмеженим. Втім, на запеклість дискусій цей факт ніяк не вплинув. Та й ті, хто долучився до процесу перейменування, діяли, за словами заступника голови робочої групи, історика, керівника ГО "Спільнота "Історія Вінниці" Олександра Федоришена, дуже активно, надіславши загалом понад 400 звернень. У середньому - по три-чотири на кожен об'єкт.

"Є і своєрідні лідери: вулиці Свердлова та Козицького, - розповідає Олександр Федоришен. - По Свердлова було 20 варіантів назв, по Козицького - 12. По іншим вулицям - в межах п'яти".

Остаточними варіантами назв цих вулиць, на яких зупинилася комісія, визначені, відповідно, Князі Коріатовичі та Микола Оводов. І якщо з приводу засновників, за офіційною версією, міста в учасників інтернет-дискусій особливих зауважень не виникло, то міський голова Вінниці рубежів 19-20 століть став справжнім каменем спотикання. На думку противників увічнення його пам'яті, для центральної вулиці міста є більш гідні персони, ніж "царський чиновник", ще й з російським прізвищем. Аргумент номер два - "А хто він такий?"...

Втім, цей аргумент стосувався не лише Оводова. Мало- або геть невідомими виявилися для багатьох і Валентин Отамановський, і Анатолій Свидницький, і Іван Шипович. І це далеко не весь перелік видатних вінничан, чиї імена можуть отримати шанс вийти з небуття, з'явившись на міських аншлагах.

Вікно можливостей + місцевий колорит

"Вулиці міста повинні пробуджувати інтерес до людей, іменами яких вони названі. Це найголовніше", - каже голова комісії з декомунізації, заступник міського голови Вінниці Андрій Рева. Він дає наступний приклад: коли людина йде по вулиці Поліни Осипенко, і їй розповідають про Мури, виникає запитання до екскурсовода: а хто така Поліна Осипенко? Це означає, що екскурсовод повинен припинити розповідати про Мури і почати розповідати про "славний радянський період", коли прославлені льотчиці Осипенко, Гризодубова і Раскова здійснювали рекордний переліт.

"Це так само, коли ми дивимося фільм - і раптом реклама. Реклама жодним чином не пов'язана із змістом фільму, але вона впливає на людей, - пояснює Рева. - А значить, коли ми говоримо про декомунізацію, - це як звільнити фільм від реклами. Причому так, щоб назва улиці була органічною у контексті розповіді про місто".

Тоді коли люди йтимуть по вулиці Мури, у них не виникатиме питання, чому вона так називається, бо саме на ній розташовано комплекс Мури. Коли людина йде до телерадіокомпанії по вулиці Симона Петлюри, у неї виникне питання: чому Петлюри? А їй скажуть: тому що в цьому будинку знаходився штаб головного отамана війська УНР.

Фактично, процес перейменування у Вінниці вийшов за межі формальної боротьби з наслідками комуністичного минулого, зазначає ще один член топонімічної комісії, директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун: "Ми намагалися відобразити регіональну історію і місцеву специфіку. І в зв'язку з цим інколи йшли на розширення букви чи вимог закону. Тому що закон досить чіткий. Але ми вважали, що ця кампанія - вікно можливостей для того, щоб вирішити цілий ряд питань, які формально цим законом не вирішуються".

Вулицям, у першу чергу центральним, намагатимуться надати саме вінницького колориту.  "Формально вулиця Поліни Осипенко під дію закону не підпадала. У нас є вулиця її колеги Гризодубової, радянської льотчиці, яку ми не чіпали. "Нещастя" Поліни Осипенко лише в тому, що це - самий центр міста, історична частина, серце Вінниці, і звичайно, що вулиці із такими іменами тут не мають права існувати", - пояснює Юрій Легун.

Позбудеться своєї радянської назви і ще одна вулиця в центрі міста, названа на честь льотчика, - Чкалова. За ідеєю, вона має носити ім'я Симона Петлюри. І ця пропозиція також не уникнула шквалу критики, причому критики полярної. З одного боку - від тих, кому Петлюра, м'яко кажучи, не подобається сам по собі. З іншого - тих, кому подобається настільки, що міські "задвірки" для такої постаті здаються їм мало не персональною образою. Тож на іншу вулицю, крім поки що Козицького, вони не погоджуються.

"Може, варто відійти від радянської традиції, що центральна вулиця завжди Ленінська і "іконостас" завжди має бути у центрі? У Вінниці є своя специфіка: і Шевченко, і Хмельницький - далі від центру. І це обличчя нашого міста", - парирує Юрій Легун.

До речі, саме Петлюра разом із героєм Небесної Сотні Максимом Шимком (його іменем планують назвати вулицю Іванова) є лідером за популярністю серед пропозицій городян, розповідає Олександр Федоришен. "Симон Петлюра викликає неоднозначну реакцію, особливо у старшого покоління. Але Петлюру затвердили. Є бажання вкотре довести, що в постаті Петлюри немає жодної контраверсії. Живе ж Вінниця з Грушевським і Винниченком? Живе. І меморіальні таблиці міністрам УНР ставить", - каже історик.

А от Степан Бандера, чиє ім'я також зустрічалось серед пропозицій, на карті Вінниці не з'явиться. Принаймні, у найближчій перспективі. Поясненням цьому можуть стати слова Юрія Легуна: "Відчуття і побоювання громадських слухань спонукало нас до самоцензури у деяких питаннях. Можна було б щось дати більш радикальне, але дивимось на специфіку місцевого населення..."

А місцеве населення й справді в основному надавало перевагу постатям визначним, але без політичного забарвлення, ділиться спостереженнями Олександр Федоришен: "Люди бояться політичних діячів і прагнуть відмежовуватись від них, пропонуючи Ступку, Івасюка, Миколайчука і т. ін.". Або взагалі нейтральні, на кшталт Грушевої чи Абрикосової.

Певним контрастом до них виступають пропозиції щодо увічнення пам'яті загиблих героїв АТО. Зважаючи на них, у Вінниці мають з'явитися вулиці Костянтина Могилка та Євгена Майбороди. "Щодо героїв АТО було багато пропозицій, тому що це болюче питання. Ми вирішили дотримуватись якогось формального принципу, хоча, можливо, він і не зовсім правильний, адже цих людей не можна ділити. У нас є два Героя України, льотчики Могилко і Майборода. І ми вирішили за цією формальною ознакою - Герої України - назвати вулиці їхніми іменами. У Вінниці вже 14 загиблих, але життя йде, і не хочеться, щоб ми за певний час опинились у ситуації, коли у 1921 році більшовики масово перейменовували вулиці, а сьогодні ми навіть не знаємо, крім імен, жодного фактика про тих персонажів", - пояснює мотиви прийняття саме такого рішення Юрій Легун.

Не плутати грішне з праведним

Втім, це рішення, як і решта, не є остаточними. Адже попереду - громадські слухання, на яких і буде визначено долю пропозицій комісії. А зважаючи на те, що результатами її діяльності задоволені не всі, варто очікувати і на появу нових варіантів старих назв.

"Є дві групи противників: радикали та консерватори. Одні вимагають: лише Бандера, Шухевич і інші подібні постаті. Інші кажуть, що не треба нічого міняти, люди, чиїми іменами названі вулиці, були прекрасними постатями, вони боролись за наше місто, встановлювали владу",- каже Юрій Легун.

Представником першої групи є вінничанин Володимир Барцьось. "Декомунізація по-вінницьки - це вихолощення національного, героїчного змісту, підміна його ліберальщиною, якимось нейтральним сірим тлом (з деякими назвами можна погодитися, але більшість із них формують національно і ідеологічно нейтрально-пасивний дискурс), яке і формуватиме у городян відповідне ставлення до своєї минувшини і проектуватиме погляд у майбутнє. В умовах війни, коли найперше треба плекати героїчне, національне - ставити його в пріоритет, а не навпаки, комісія при Вінницькій міській раді пішла протилежним шляхом, бронюючи за назвами центральних вулиць назви на честь діячів і подій другого порядку, або обираючи абсолютно нейтральні назви", - написав він на своїй сторінці у Фейсбуці.

Друга група типових "протестантів" - представники старшого покоління, незадоволені тим, що з карти Вінниці можуть зникнути, зокрема, назви 30-, 40- та 50-річчя Перемоги, а також імена Жукова і Конєва. Якщо коротко, то їхні аргументи звучать так: не заперечуйте велику Перемогу.

"Чим більше було слів про Перемогу, тим менше у нас держава піклувалась про самих переможців. Вони помирали у злиднях, без відповідної соціальної підтримки, проте ми пишались тим, що вулицю назвали на честь якоїсь річниці. Це лицемірство. Тим більше, що площа Перемоги залишилась, є у нас і Меморіал Визволення, - каже Андрій Рева. І додає: є серед незадоволених і ті, що плутають два поняття: декомунізація та дерусифікація: - Іноді я чую: "А чого цього москаля залишили?... " Таке питання не ставиться. Залишаються вулиці Пушкіна, Гоголя, Льва Толстого, Писарєва... Ми не ставимо на меті замінити російські назви на українські. Це частина історії, яка пов'язана і з Польшею, і з Росією, і вона повинна бути відображена у топоніміці міста. Але ми викреслюємо ідеологічні назви і імена людей, які причетні до встановлення радянського окупаційного режиму, які дуже багато шкоди завдали і українському народу, і українській державі".

Далі буде...

Чи зрозуміли це городяни, покажуть громадські слухання, які мають розпочатися вже найближчим часом. За словами Андрія Реви, брати участь в обговореннях зможуть усі бажаючі, а ось голосувати - лише мешканці вулиць, про перейменування яких йтиметься.

"Якщо люди не підтримають пропозиції - будемо шукати компроміс. Це нормальна демократична процедура, - каже Андрій Рева. - Якщо ми не встигнемо 10-15 вулиць перейменувати, умовно кажучи, це не смертельно. Думаю, нам скажуть: добре, ви працюєте - працюйте".

А встигнути мають до 21 листопада - саме ця дата визначена у відповідному законі. 
"Дедлайн - це така "страшилка", яка нам десь допоможе у цьому процесі, тому що люди впираються, але ми завжди будемо їм казати: процес іде і все одно має відбутися перейменування. І якщо ви не хочете висловити свою зважену, помірковану, місцеву думку, а лише займаєте позицію "ні, ми не згодні", тоді вам декларативно нав'яжуть таку позицію, яка вам цілком не сподобається. Тому краще взяти участь у цьому процесі, внести свої пропозиції і знайти якийсь максимально можливий компроміс", - зазначає Юрій Легун.

Після слухань настане черга сесії міської ради, де й буде затверджено остаточний варіант нових назв. Втім, з'являтися на аншлагах вони почнуть лише після першого січня наступного року, аби не завадити виборчому процесу у жовтні, пояснює Андрій Рева: "Уявіть, що ми зараз прийняли рішення перейменувати вулицю. Тоді потрібно буде вносити зміни до державного реєстру виборців. І якщо ми зараз це зробимо, ми внесемо хаос у роботу виборчої комісії. Люди просто не зможуть працювати".

Але робота комісії з декомунізації на цьому не закінчиться. Адже на перейменування чекають ще 44 вулиці, які увійшли до складу Вінниці після приєднання прилеглих до міста сіл. Не виключено, що вони отримають назви, які залишаться після процесу декомунізації, адже кількість пропозицій, які отримала комісія, значно перевищує кількість вулиць, що потрапили під перейменування, каже Олександр Федоришен...

Більше новин про життя регіону читайте на Depo.Вінниця.