Чому Путін влаштував істерику через полонених ГРУшників-"власівців"

І хоча російське керівництво робить вигляд, що нічого екстраординарного загалом не сталося, а полонені ніякі не кадрові військові, а, якщо і військові, то колишні, і, взагалі, ніяких російських військ в Україні немає, як особисто заявляв товариш Путін. Але за всією звичною уже бравадою та брехнею, приховати серйозну занепокоєність аж ніяк не вдається.

На відміну від попередніх російських полонених історія з сержантом Александровим та капітаном Єрофєєвим широко висвітлюється в ЗМІ, в тому числі і російських. При цьому в першу чергу в інтернет потрапили відео допитів полонених, де ті зізнаються, що служать не аби де, а в 3-тій окремій гвардійсько Варшавсько-Берлінській Червонопрапорній ордена Суворова III ступеня бригаді спеціального призначення (в/ч 21208, м. Тольятті) і є спецназівцями ГРУ. При цьому українська сторона уже чітко заявила, що міняти російських спецпризначенців ніхто не збирається, і буде суд за статтею тероризм. Все це викликало в Росії досить серйозний резонанс, що коментувати історію з полоненими довелося самому пану Пєскову - особистому речнику російського президента. І хоча нічого нового та неочікуваного він не сказав, та все ж не зміг приховати роздратування від необхідності обговорювати долю двох маленьких росіян, яких у владних кабінетах вважають лише витратним матеріалом секретної війни в Україні. Мовляв, якісь полонені росіяни - "це не тема адміністрації президента. В даному випадку це питання потрібно адресувати не до нас".

Чому ж історія з Єрофєєвим та Александровим так збентежила росіян, адже ці двоє аж ніяк не перші полонені кадрові російські військові у гібридній війні?

Відповідей на це питання, як мінімум, декілька. По-перше, історія з полоном ГРУшників стала першою, яку почали активно розкручувати в ЗМІ. До цього з'являлися хіба поодинокі відео з тим чи іншим військовослужбовцем, якого потім тихо обмінювали і всі про нього забували. Тепер же відчувається серйозний намір довести справу до суду, і суд цей буду дуже гучним. І хоча всі і так прекрасно розуміють, що Путін бреше. Його брехня про відсутність російських військових на Донбасі буде вже дуже невигідно виглядати на тлі заяв Єрофєєва та Алєксандрова.

По-друге, полонені спецпризначенці уже продемонстрували, що готові співпрацювати зі слідством і нічого приховувати не збираються. А враховуючи, що в полон потрапили не аби хто, а реальні спецназівці, розповісти вони можуть багато чого цікавого. Починаючи від кількості та місць дислокації російських військових частин на Донбасі, закінчуючи обставинами "відряджень" кадрових військових в Україну та подробиці дій окупантів на нашій землі. А вже Україна має докласти усіх зусиль, аби слова сержанта та капітана прозвучали дуже гучно по всьому світу.

По-третє, не варто ігнорувати і моральний аспект справи. Росіяни, виховані в сталінській парадигмі, що "рускіє нє здаюцца" (так чинили тільки зрадники Родіни, які ставали "власівцями"), а мають, хай і поранені, відстрілюватися до останнього патрона, а потім підірвати себе гранатою разом з фашистами, стали свідками, як непереможні російські спецпризначенці здалися в полон якомусь жалюгідному боягузливому укропу-карателю, що може воювати лише проти мирних жінок і дітей, а при вигляді тольяттінського грушника мусить терміново накласти в штани.

Але на цьому розрив шаблону для ватновихованих росіян не скінчився. Полонених мусили б одразу ж катувати, а потім розіпнути чи спалити живцем, а як виявилося, їх лікують, вкривають теплими ковдрами і навіть не вирізали жодного органу на продаж "піндосам". І все це попри те, що саме ці двоє полонених вбили, щонайменше, одного з українських військових. Отже, двоє російських полонених руйнують всю міфологему про фашистів-бандерівців, яку Кисєльов сотовариші будують уже кілька років. Якісь зовсім неправильні в Україні виходять фашисти.

І наостанок, і в Єрофєєва і в Алєксандрова є рідні в Тольяті, купити мовчання яких навряд чи вдасться. З сім'ями загиблих військових це зробити значно простіше, адже мертвого не воскресити, і формула "гроші в обмін на мовчання про обставини загибелі" може бути прийнятною для сім'ї. В нашому ж випадку родичам навряд чи сподобається, що улюблена імперія просто відмовилася від своїх вояків, звільнивши їх заднім числом та записавши з непереможної імперської армії в якусь міліцію ніким не визнаної "ЛНР". Рано чи пізно до родичів ГРУшників, які навряд чи зможуть спокійно спостерігати, як їхніх близьких засуджують в Україні до довічного ув'язнення, таки доберуться журналісти "продажних ліберальних ЗМІ" і вони розкажуть, що думають про Росію і Путіна.

Власне, перша реакція родичів в Тольяті уже відбулася. Буквально вчора там відбувся "стихійний антивоєнний мітинг", який швиденько розігнала поліція. І тут варто звернути увагу, що розганяли мітинг дуже обережно і нікого не наважилися затримувати. Воно й не дивно, адже мітингували вочевидь родичі тольяттинських спецпризначенців і вразі застосування до них сили, специ можуть і особисто вийти з казарм аби подивитися, хто крутіший спецназ ГРУ чи ОМОН. А це вже мало не Майдан, який для Путіна страшніший за Держдеп та "джавеліни".

Як бачимо, росіянам і справді є чого нервувати, а значить Україна поки робить все правильно.