Як вінницькі історики та реконструктори "відбудували" ставку Гітлера

До річниці визволення Вінниці від німецьких окупантів у павільйоні Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв нацизму презентували схему-макет "Ставка "Вервольф" 1942–1944 роки". Яким був процес її створення та як шукали інформацію про об'єкти на ставці, дізналася кореспондентка Depo.Вінниця.

За словами директора комплексу Сергія Гареника, робота із пошуку та збору інформації про ставку та об'єкти на її території розпочалася одразу після створення музею під відкритим небом у 2011 році.

Основою для макета, робота над яким загалом тривала п'ять місяців, стали документи, що були у розпорядженні вінницьких істориків: архівні матеріали СБУ, деякі справи з Вервольфу, які вдалося розшукати в Російському державному військовому архіві. Ще одним джерелом інформації стали фотографії, які передав бельгійський дослідник "Вервольфу" Мартін Богарт.

"Ми працювали з матеріалами, які вже були – книгою Івана Загородного, Аркадія Ярового. У доступі була довідка оперативної групи Рогатньова, яка обстежувала ставку після знищення її німцями. Ця довідка була тривалий час засекречена", – розповідає директор музею Сергій Гареник.

За його словами, документ мали доповнювати 138 фотографій, про що свідчать написи після абзаців: "фото 1-5", "фото 7-10". "Але у нас в обігу лише десяток фотографій, які були відзняті групою радянських військових, що обстежували ставку. Є думка, що альбом із фотографіями зберігається у РФ в архівах", – каже директор комплексу.

Дослідникам вдалося поспілкуватись із трьома місцевими старожилами, яких у період окупації залучали до робіт на ставці. Їхні спогади збіглися з тим, що було зафіксовано у документах. "Ми їм показували фотографії дерев'яних будинків та питали, чи такими вони були. Вони підтверджували, що такими", – розповідає Сергій Гареник.

Ще один етап роботи – пошук фундаментів будинків, що розташовувалися на території ставки. Була проведена топографічна зйомка. Карта накладалася на територію ставки і всі будинки були розміщені відповідно до знайдених фундаментів та результатів зйомки.

За словами Дмитра Вєтошкіна, керівника громадської організації "Центр візуальних проектів", фахівці якої здійснили друк у форматі 3D, деякі питання залишалися спірними. Наприклад, наявність чи відсутність на території ставки каплички.

"Рогатньов пише, що була. А Мартін Богарт писав, що немає. Тому вирішили капличку створити, а якщо будуть знайдені документи, які переконають у її відсутності, – заберемо", – каже Вєтошкін.

У випадках, коли знайти фундамент не вдавалося, був застосований принцип аналогії: будівлі могли бути абсолютно типовими, хіба що конфігурація будинків, де жило керівництво, була трохи іншою. "Це був літній табір, а не абсолютно капітальна споруда. "Вервольф" було побудовано на вимогу бліцкригу, у грудні 1941 року, коли були досить вдалі наступальні операції, і потрібна була ставка", – пояснює Дмитро Вєтошкін.

Після того як було вирішено питання щодо об'єктів, які мають бути показані, та місця їхнього розташування, виникла дискусія стосовно масштабу макета. Зважаючи не невеликий розмір експозиційного приміщення меморіального комплексу, його було вирішено взяти 1:500.

Але тут виникла проблема, адже виготовлені в такому масштабі об'єкти мали б висоту лише 1,5 см. Допомогла розв`язати задачу, як не дивно, відсутність схем та креслень реальних об'єктів, на підставі яких мав би робитися макет. "Було вирішено, що ми робимо саме схему-макет, а відтак можемо відійти від усяких умовностей щодо масштабу. Тому було прийняте рішення відтворити ландшафт у 500-му масштабі, а самі будиночки та інші об'єкти у 200-му – виключно для зручності відвідувачів", – розповідає Дмитро Вєтошкін.

Друк об'єктів макета тривав 1,5 місяці. Роботи обійшлися у 60 тис. гривень та були профінансовані київським підприємцем вінницького походження Денисом Глінчевським. Сама ідея створення макету належить вінницькому реконструктору Віталію Головеньку. 

"Цей макет у першу чергу зроблено для того, щоб говорилося, що не так. Якщо хтось скаже, що щось не так, і доведе це, – ми внесемо зміни. Але поки що жодних зауважень не пролунало", – каже Дмитро Вєтошкін. За його словами, це підтверджує думку про те, що кількість документальних джерел про "Вервольф", до яких можна апелювати, досить обмежена.

Невдовзі макет накриють прозорим ковпаком, аби його мініатюрні деталі не пошкодились під час екскурсій.