Вінниця

Як знайти своїх предків та "виростити" генеалогічне дерево

Відомості про далеких предків вінничани шукають у церковних записах та списках позбавлених виборчих прав

26 червня 2016, 16:00

Як знайти своїх предків та "виростити" генеалогічне дерево

Якщо вірити всесвітній мережі, родинне дерево британської актриси Тильди Суінтон нараховує понад 1000 років, а перші згадки про її предків датуються 886 роком.
Подібною генеалогією в Україні, на жаль, сьогодні можуть похвалитися одиниці. Адже одним із наслідків тоталітарного радянського режиму стало масове перетворення громадян вже колишнього СРСР на "Іванів, що пращурів не пам'ятають". І той, хто знає не лише імена, а й по-батькові своїх прабабусь та прадідусів і місце їхнього народження - вже щасливчик.

Втім, часи змінюються. Наразі співробітники Державного архіву Вінницької області констатують: з кожним роком цікавість вінничан до свого родоводу, у порівнянні з 1990-ми та початком 2000-х зростає. Але поставити собі питання "хто були мої прабатьки" та отримати на нього ґрунтовну відповідь – дві великі різниці. Оскільки пошук генеалогічних відомостей потребує не лише часу, а й знань про те, "що?" та "де саме?" потрібно шукати.

Пошуковий мінімум

Банальна цікавість чи підтвердження своєї, як правило, польської або єврейської національності – це, за словами архівіста відділу інформації та використання документів Державного архіву Вінницької області Олени Ількової, дві рушійні сили, що спонукають громадян до пошуку відомостей про своїх предків. Аби розпочати його, потрібно мати хоча б мінімум інформації про людину, якою цікавитесь. А саме: роки народження, смерті, вступу в шлюб, ПІБ та місце народження.

Усі ці відомості потрібно добре проаналізувати. Інакше можна заплутати і себе, і фахівця. "Людина шукає інформацію про прабабусю. Дівоче прізвище не відомо, звали Елеонорою. Народилася у такому-то селі, приблизно у 1850 році. І тут людина каже, що її бабуся, тобто дочка цієї Елеонори, народилася у… 1922 році. Я кажу: стоп. Вона у 72 роки народила вашу бабусю? Людина відповідає: ну так, 20 років туди-сюди", - розповідає Олена Ількова.

За її словами, таких неточностей можна легко уникнути. Потрібно лише "увімкнути" логічне мислення.

"Бабуся, яка у 1922 році народилася, була п'ятою дитиною. Знову питання: невже прабабуся, починаючи приблизно з 1870 року, народжувала по дитині що 10 років, поки їй не стукнуло 72? Звісно ні. Тобто якщо бабуся 1922 року народження і вона - п'ята, то прикиньте рік-два-три різниці між дітьми і приблизно зрозумієте, коли прабабуся могла виходити заміж. І виходила ж вона не в 48, а приблизно у 20", - відтворює ланцюжок пошуку архівіст.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 1

Не всі документи збереглись

А далі – справа за документами. Ті, що зберігаються в обласному архіві, датуються 1940 роком включно. Найдавніші з них – кінцем 18-го століття. Більш давні можуть бути в Центральному історичному архіві у Києві.

"Перші 15 років документи про шлюб, розлучення, народження та смерть зберігаються на місцях, де ці записи робляться, наприклад, у сільрадах. Потім до 75 років - у відповідних районних відділеннях ДРАЦСу (колишні РАЦСи або ЗАГСи). Коли документам виповнюється 75 років, вони передаються до державних архівів", - каже Олена Ількова.

Але це – в ідеалі. На практиці до архівів доходять далеко не всі документи. Адже не всі вони збереглися на місцях.

"Є проблемні райони, наприклад, Тростянецький та Бершадський. Думаю, це пов'язано з Другою світовою війною: коли у 1941 році на нашу територію вступили німці, були накази знищити документи. І деякі сумлінні працівники встигли це зробити. А хто не встиг чи навмисно не знищив - ці книги ми і маємо", - пояснює Ількова.

Не виключено, каже вона, що деякі метричні книги могли і місцеві жителі розтягнути – не з великої любові до архівної справи, а як папір для розпалювання грубки.

Втім, трапляються і приємні сюрпризи. "Книги за 1936-38 роки збереглися дуже добре, навіть у проблемних районах. Наприклад, Беремо Тростянецький район. По селу Ободівка з 1920 по 1935 рік збереглася лише одна книга, а їх має бути 45: по 15 про народження, шлюби й смерті за кожен рік. А там лише одна за 1935 рік. А за 1937 по всіх селах району є всі книги. Просто дивно", - каже Олена Ількова. І додає: за 1937 рік метричні книги збереглися по всіх районах. Хібащо у деяких відсутні по кілька папірців.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 1

Ще один проблемний у плані збереження документів період – 1917 початок 20-х років минулого століття. "Всі устої руйнуються. До того церква отримувала чисті бланки метричних книг. А тут церква ще є, а бланків немає, бо паперу немає, бо війна. Починають записувати на якихось уривках, а потім їх не підшивають. Так само і в волосних РАЦСах: документацію почали вести з 1920 року, але на чому? Такого, щоб записи зовсім не велися, не могло бути. Але збереглися документи дуже погано", - каже Олена Ількова. 

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 3

Щодо Вінниці, то за словами архівіста, тут книги актових записів збереглись з 1920 року. Майже всі у нормальному стані. "Але це місто, центр. А якщо село? Може, якісь погроми були, пожежі. Якщо все горить – ви ж не книги будете рятувати, а самі тікатимете", - пояснює жінка.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 4

Ще одна неприємність, пов'язана із записами 20-30 років, - те, що велися вони вкрай неграмотно. Імена записувалися за принципом "що чую – те й пишу". Тому в метричній книзі можна зустріти Дизю замість Дионізії або Гольку Тимкову замість Ольги Тимофіївни. "Якщо людям потрібні довідки для отримання спадщини, це для них великій "мінус". Адже їм потрібно, маючи на руках інші документи цієї людини пізніших років, де ім'я записано правильно, доводити у судовому порядку, що йдеться про ту ж саму особу", - каже Олена Ількова.

"Будь-який каприз за ваші гроші"

Тож перше, що потрібно зробити, для пошуку своїх праотців, - звернутись до архіву та з'ясувати наявність у ньому необхідних документів. Можливо, їх взагалі немає. Або вони зберігаються у Хмельницькому архіві чи, наприклад, у Київському. Таке теж може бти, адже Вінницька область складалась з частин Київської та Подільської губерній. Центр останньої був у Кам'янці-Подільському. А сьогодні це вже Хмельниччина.

Якщо ж вам пощастило і документи в обласному архіві є, далі можна піти двома шляхами. Перший – займатися пошуком предків самостійно. Для цього потрібно заповнити анкету та написати заяву для роботи в читальному залі. Другий - зекономить ваш час, однак примусить розкошелитись. Пошуком ваших предків займатимуться працівники архіву. 

Термін виконання такого запиту 30 днів, однак, якщо ваш запит розширений і архівісту доведеться "перелопатити" стоси документів, то інформацію про своїх предків ви отримажте не раніше ніж через 45 днів. Щодо вартості такої послуги, то, за словами Олена Ількової, це залежить від того, що саме вам потрібно знайти.

"Комусь потрібна довідка з мокрою печаткою, комусь – копії документів. Є такі, хто шукає конкретну лінію, інші просять переглянути книги за певний період і знайти всіх людей з певним прізвищем. Тому суми можуть бути абсолютно різні. Одна цифрова копія коштує 3,42 грн. Довідка, яку ми друкуємо і завіряємо печаткою, - 55,95. Але невідомо, скільки предків буде знайдено і, відповідно, скільки буде копій чи довідок", - пояснює архівіст.

За її словами, до вінницького архіву звертаються не лише громадяни України.

"Часто бувають запити з Росії, коли люди шукають або предків-українців, або просто інформацію про те, що вони жили в Україні. І часто в запитах буває: "для отримання громадянства України". Також надходять запити з Америки, Бразилії, Канади, Польщі. Були з Австралії та навіть Японії. Як правило, американці, канадці, англійці, громадяни Ізраїлю шукають своє єврейське коріння", - розповідає Олена Ількова.

Вона розповідає, що, буває, люди живуть з переконанням своєї єврейської ідентичності усе життя, а після звернення в архів виявляється, що в роду самі православні.

"Торік зверталась людина, яка намагалася знайти предків-євреїв. Ми заглибилися у початок 19 століття, далі не було сенсу шукати. Сскільки ми прослідковували - там були православні. Ми це показали, людина заспокоїлася. Сімейна легенда "канула в Лету", - розповідає архівіст.

Книги бувають різні

Як правило, шукати відомості про далеких предків доводиться у метричних книгах або книгах реєстрації цивільних станів. За словами Олени Ількової, найбільш затребуваними є метричні книги костелів. Запитують їх ті, хто шукає предків польського походження. У архіві Вінницької області зберігаються такі документи датовані кінцем 1870-х років. За старішою інформацією все-таки доведеться звертатись у Хмельницький архів.

Аналогічні книги велися і в православних церквах. Як правило, по 1920 рік, а у віддалених селах їх примудрялись вести ще рік-два потому.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 5

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 6

Але існують і альтернативні джерела генеалогічної інформації. Зокрема, посімейні списки, де були записані родини так, як вони проживали на момент запису. Наприклад, чоловік з дружиною та діти. Або вони ж плюс молодші неодружені брати чи сестри голови родини. Або чоловік, дружина, діти та брат чоловіка з дружиною та їхніми дітьми.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 5

"Не можна сказати, як часто і як довго велися посімейні списки. Бо навіть у межах одного волосного правління списки по різних селах датовані різними роками", - розповідає Олена Ількова.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 6

Часто на титулці посімейних списків був зазначений рік складання. Але у самому списку могли бути примітки, написані чорнилом іншого кольору або олівцем у пізніший період. "Наприклад, у списку - голова двору і його син, якому на той час 10 років. А згодом, через років 15, дописка, що сину вже 25 років, його жінка така-то, дочки такі-то, народилися у такому-то році, син – у такому-то", - пояснює архівіст

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 7

Аналогічну інформацію можна знайти і у сповідальних відомостях, де фіксувалася інформація про всіх парафіян певної церкви. Оновлювалися відомості щороку напередодні Пасхи, але збереглося таких книг дуже мало.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 10

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 11

Ще один вид документів – дошлюбні опитування. У ці книги заносилися відомості про наречених, їхніх батьків, іноді – дати народження. Коли йшлося про однофамільців, то подавався короткий родовід, де люди доводили, що не є близькими кровними родичами. 

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 12

Не менш цікавий масив документів датується 20-ми роками минулого століття. Це - матеріали реєстрації релігійних громад Вінницької округи, куди на той час входили 11 сучасних районів області. 

"В одному селі могли проживати представники різного віросповідання: православні, католики, іудеї. І радянська влада обов'язково усі громади реєструвала. Кожна з них мала подати список парафіян, духовних осіб, опис церковного майна, статут, піврічні звіти за витрачені кошти", - пояснює Олена Ількова. 

За її словами, ці документи особливо стають у нагоді під час пошуку предків-поляків: "Людина пише у запиті, що предки були католики. Але не завжди суфікси "–цький", "-ський" є ознакою польських прізвищ. Ми відкриваємо список парафіян і православної церкви і костьолу. Людей з потрібним прізвищем і іменами ми можемо знайти тільки в одному з цих списків", - пояснює архівіст.

Виростити генеалогічне дерево допомагають архіви - фото 13

І, нарешті, списки виборців і списки позбавлених виборчих прав, які датуються кінцем 20-х – початком 30-х років. В останніх, як правило, зазначалась причина позбавлення можливості голосувати: службовець релігійного культу, неблагонадійний, кулак, середняк.

Як бачимо, виростити генеалогічне дерево, спираючись навіть на частково збережені архівні відомості, цілком можливо. Були б лише час та бажання дізнатися про предків більш віддалених, ніж дідусі та бабусі. Врешті решт, чим ми гірші за Тильду Суінтон?

Більше новин Вінниці та області читайте на Depo.Вінниця

Loading...
Loading...