Ректор ДонНУ про вступну кампанію, студентів з "ДНР" та життя у Вінниці

Донецький національний університет у Вінниці вже став невід'ємною частиною життя міста над Бугом. Поки що в ньому переважна більшість студентів - з Донбасу. Але у нинішній вступній кампанії вже переважають абітурієнти з Поділля. Чимало вінничан також працюють у ДонНУ, в тому числі на посадах наукових та науково-педагогічних працівників. Вчені вишу допомагають місцевій громаді реалізовувати важливі проекти - наприклад, стратегію соціально-економічного розвитку Вінницької області (на замовлення керівництва ОДА). Про все це в ексклюзивному інтерв'ю сайту Depo.Вінниця розповідає 55-річний ректор Донецького національного університету у Вінниці Роман Гринюк, професор, доктор юридичних наук.

Чверть абітурієнтів - з Донецька

- Романе Федоровичу, як відбувається вступна кампанія до вашого вишу?

"Вступна кампанія вже закінчується, і тепер із впевненістю можна сказати, що абітурієнтів, які прагнуть навчатися в ДонНУ у Вінниці, - чимало. Наприклад, до бакалавріату було подано близько шести тисяч заяв. Значна частина вступників - це жителі Вінницької, Хмельницької і Житомирської областей. Приблизно 25 % отриманих нами заяв надійшло від представників Донеччини. Водночас пригадаю, що нинішня специфіка прийому до ВНЗ України обумовлює значні розходження між кількістю поданих заяв і реальних абітурієнтів, адже вступник може подавати документи до одного вишу на три будь-які напрями підготовки і обирати одразу п'ять ВНЗ."

- Назвіть відсоток бюджетних місць у ДонНУ.
"Під час роботи в Донецьку приблизно 50 % місць займали студенти, які навчалися за кошти державного бюджету. Коли ми переїхали до Вінниці, то втратили чимало студентів, які навчалися на умовах договору, сьогодні їх лише чверть. Цього року ми розраховуємо на збільшення числа студентів за рахунок попиту на популярні напрями: правознавство, журналістика, іноземні мови тощо. А всього в нашому університеті дев'ять факультетів і понад 50 напрямів підготовки (на бакалавріаті)."

- Поки більшість студентів - з Донецької області?

"Поки що практично всі - з Донеччини. Минулого року ми зробили додатковий набір, і наразі 10 % наших студентів є мешканцями Вінниччини. Але після закінчення нинішньої вступної кампанії, напевно, більшість першокурсників вже не будуть представниками Донецької та Луганської областей. "

- Скільки студентів розпочнуть новий навчальний рік?

"Коли ДонНУ працював на Донеччині, у нас навчалося 13 тисяч студентів. Після переїзду вишу їх кількість скоротилася до 5 тисяч, частина з них цього року отримали ступені бакалавра, спеціаліста або магістра. Приблизно 800 випускників бакалавріату виявили бажання продовжувати навчання, а 750 спеціалістів і магістрів розпочали власний кар'єрний шлях. Сподіваюся, що по завершенні вступної кампанії контингент наших студентів збільшиться і сягне близько шести тисяч. "

Термін навчання у вишах "ДНР" студентам не зараховується

- Особи, які минулого року навчалися в "ДНР", намагаються перевестися до вашого вишу? 

Існує така форма прийому до ВНЗ, як поновлення та переведення студентів. Є студенти, які просяться до нас із вишів "ДНР". Ми їх приймаємо, але при цьому вони втрачають один курс, адже їм не зараховується період, протягом якого вони навчалися у "ДНР"."

 Яку легітимність має «клон» вашого вишу - ДонНУ, який продовжує набирати студентів у столиці Донбасу?

"ДонНУ у Вінниці є єдиним легітимним Донецьким національним університетом - з офіційними ліцензіями, сертифікатами про акредитацію і державним замовленням. Відомо, що в Донецьку студентів набирають без жодних екзаменів, ЗНО, тільки за атестатом про середню освіту, причому в основному виданому "ДНР". Тамтешнє керівництво каже, що у них є державне замовлення, але хто платитиме за таких студентів, незрозуміло".

- Коли Ви вирішили, що необхідно переводити ДонНУ з окупованого Донецька?

"Коли відбулося захоплення самого університету - це сталося у вересні 2014 року. Трохи раніше було фактично окуповано два наших великих гуртожитки, кожен із яких розрахований на тисячу місць. Там мешкали так звані "ополченці" та їх родини. Спочатку нас примусили зняти український прапор з головного корпусу університету, а в середині вересня вийшов наказ уряду "ДНР" щодо перепідпорядкування йому всіх вишів, які перебували на захопленій території. Саме після цього й виникло бажання перевести університет до іншого міста. Це було спільне бажання наших студентів і викладачів, яке підтримав міністр освіти і науки України Сергій Квіт. Після отримання його згоди ми почали опрацьовувати практичні питання щодо переміщення університету. Зокрема, ми провели он-лайн реєстрацію всіх, хто бажає вчитися і працювати в рідному виші на новому місці. Коли ми побачили, що цифри доволі значні, тоді й прийняли остаточне рішення, адже університет - перш за все інтелектуальний потенціал: наукові та науково-педагогічні працівники і студенти."

- Чому вирішили перебратися саме до Вінниці, так далеко від Донбасу?
"Ми чудово розуміли що в Києві, Харкові або Дніпропетровську великих вишів дуже багато, і, безперечно, дуже високий рівень конкуренції. У Вінниці хоча і є вищі навчальні заклади, але класичного університету (з багатьма відповідними напрямами і спеціальностями) на кшталт нашого досі не було. Не дивно, що ДонНУ відразу зацікавив місцевих абітурієнтів."

Вінницькі виші поділилися місцями в гуртожитках

- Як вирішується питання з проживанням студентів і викладачів, виплатою стипендій і зарплат?

"Затримок із виплатою зарплат, відпускних і стипендій у нас немає, адже ДонНУ отримує державне фінансування. Водночас існує проблема із поселенням студентів. Завдяки сприянню місцевої влади і керівництва місцевих навчальних закладів ми домовилися з близько 20 вінницькими вишами I-IV рівнів акредитації про виділення нам певної квоти місць у їх гуртожитках. Наприклад, "політех" надає близько 200 місць тощо. Ситуація з поселенням наших викладачів та адміністративного персоналу є гіршою, адже всі вони змушені винаймати житло за власні кошти, які не компенсуються державою. Наприкінці осені було утворено професійну спілку студентів та працівників університету, яка разом з адміністрацією опікується цим питанням і намагається в рамках власних можливостей підтримувати співробітників."

- Ваш університет раніше претендував на один із гуртожитків Вінницького державного педагогічного університету (ВДПУ) ім. М. Коцюбинського. Це питання так і не зрушило з "мертвої точки"?

"У ВДПУ є один гуртожиток, який має статус аварійного. В такому стані він перебуває вже третій рік і взагалі не експлуатується. Коли ми переїхали до Вінниці, то почали шукати вільні площі для поселення студентів і звернули на нього увагу. У профільному міністерстві були готові нас підтримати, адже, на жаль, ВДПУ є бюджетною установою і наразі не має можливостей відремонтувати аварійну будівлю самостійно. У вирішенні цієї проблеми ми розраховували на участь міжнародних партнерів і меценатів з США, Чехії, Канади, Норвегії тощо. Відмова колективу ВДПУ передати нам будівлю аварійного гуртожитку, на капітальну реконструкцію якого потрібно орієнтовно 30 мільйонів гривень, є природною, і на сьогодні питання залишається відкритим."

- Який з останніх проектів ви успішно реалізуєте за допомогою західних партнерів?

"Університет бере активну участь у багатьох міжнародних проектах і програмах. Серед найбільш значимих - проект IMPRESS, спрямований на підвищення ефективності студентських служб в університетах. Восени 2015 року ми закінчуємо реалізацію проекту ATHENA - щодо сприяння життєздатним та автономним системам вищої освіти в регіоні Східного сусідства. Юридичним факультетом реалізується проект InterEULaw East, присвячений розробці магістерської програми з європейського та міжнародного права у Східній Європі. Крім того, нещодавно університет отримав грант від Міжнародного фонду "Відродження" на реалізацію проекту "Європейський розвиток Донецького національного університету у м. Вінниця". Він передбачає створення трьох комп'ютерних лабораторій, продакшн-студії, лінгафонного кабінету та ін. Спільно з Вінницьким національним технічним університетом ДонНУ бере участь у програмі перепідготовки військовослужбовців. Цей проект здійснюється за підтримки уряду Королівства Норвегії, а також "Міжнародного фонду соціальної адаптації".
Загалом університетом було успішно реалізовано понад 11 проектів у межах програми Tempus, a також ряд проектів Шостої та Сьомої Рамкової Програми ЄС, Horizon 2020 та ін. "

- Навчальної бази вистачає?

"Всі навчальні корпуси ми орендуємо. Основний із них, площа якого становить приблизно 10 тис. кв. метрів, раніше належав заводу "Кристал". Він перебував у державній власності, але був переданий у власність вінницької громади, у якої ми його й винаймаємо. Ще одне приміщення ми орендуємо за адресою: вул. Фрунзе, буд. 4.
Водночас ми розуміємо, що нам все одно бракує навчальних приміщень. Тому ведемо перемовини про оренду ще одного корпусу."

- В одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю Ви назвали вінницький завод "Кристал" "колишнім", що обурило його директора і негативно вплинуло на репутацію підприємства. Чому так сталося?

"Я не висловлювався таким чином, але кореспондент, який брав інтерв'ю, дещо перекрутив мої слова. Я мав на увазі, що ми знаходимося у колишньому корпусі заводу "Кристал". Це приміщення ми орендуємо, сплачуючи 270 тисяч гривень на місяць до скарбниці вінницької громади.

Ми й донині співпрацюємо з керівництвом "Кристалу" щодо питань, пов'язаних із експлуатацією колишніх приміщень заводу."

Розробляємо стратегію розвитку Вінниччини

- Наскільки суттєвою є підтримка з боку вінничан і міської влади?

"Ми вже відчуваємо себе частиною вінницької громади, адже беремо активну участь у різних місцевих заходах. Наприклад, наші викладачі сьогодні займаються питаннями розробки стратегії соціально-економічного розвитку Вінницької області. Три доктори економічних наук входять до відповідної робочої групи, створеної при Вінницькій обласній державній адміністрації. За підтримки місцевої влади ми працюємо над створенням наукового парку, який займатиметься комерціалізацією наукових розробок університету."

- Які підтримуєте стосунки з викладачами і студентами, що залишилися в Донецьку?

"Стосунків по роботі - ніяких, а чисто людські, зрозуміло, зберігаються. Але, чим більше ми перебуваємо у Вінниці, тим рідше ми контактуємо один з одним. "ДНР" підтримує сильну інформаційну блокаду, через що інколи дуже важко досягти взаєморозуміння."

- До переїзду у Вінницю в ДонНУ працювали понад 120 докторів наук, професорів. Скільки зараз з них залишилося? І чи заповнюєте вакантні посади вінницькими науковцями?

"Зараз у нас працює 76 докторів наук і професорів. Також ми набираємо на роботу і вінницьких науковців, серед яких є багато гарних фахівців. Забезпечуємо роботою чимало вінничан, серед яких є технічний, допоміжний та адміністративно-управлінський персонал.

- Нещодавно у всеукраїнському рейтингу ДонНУ випередив всі інші вінницькі вузи. За рахунок чого це вийшло?

"Це був консолідований рейтинг вишів, складений сайтом osvita.ua у 2015 році (посилання: //osvita.ua/vnz/rating/25712/). Він бере до уваги показники кількох престижних рейтингів, зокрема національного "ТОП-200 Україна", міжнародних "Scopus" та "Вебометрикс", кожен з яких використовує різні критерії оцінювання вищих навчальних закладів."

Барельєф Стуса повертати не збираються

- Які у вас спогади залишилися про трагічні події в Донецьку? І ваш прогноз подальшого розвитку ситуації в зоні АТО?

"Ці спогади є доволі сумними, адже я і дуже багато моїх колег втратили все, що наживалося протягом життя - соціальні зв'язки, житло тощо. Ці люди обрали свободу в Україні, а не власний добробут.

По-друге, мені дуже прикро через те, що я втратив дуже багато друзів і колег, з якими працював у Донецьку. Вони зробили свій вибір, а я - свій. Тому на наших відносинах практично поставлений хрест.

Що стосується повернення ДонНУ в Донецьк, то я поки не можу уявити, як і коли це може статися."

- Наскільки є реальним повне відновлення матеріальної бази вишу, яка була в Донецьку?

- "Напевно, ту матеріальну базу, яку ми мали в Донецьку, немає сенсу відновлювати, тому що вона формувалася переважно в радянські часи і нині є застарілою. Зараз ми намагаємося закуповувати значно більш досконале та сучасне наукове обладнання. Наприклад, нині планшети, ноутбуки і "хмарні" технології частково витісняють стаціонарні комп`ютери. До речі, саме завдяки останнім ми багато в чому змогли організувати нашу роботу на новому місці. "Хмарні" сховища допомогли врятувати найважливішу інформацію, яка раніше зберігалася на серверах в Донецьку."

- В університеті активно використовується дистанційне навчання. Розкажіть про це детальніше.

"Коректніше було б називати це не дистанційним, а індивідуальним навчанням за допомогою спеціально розроблених платформ дистанційної освіти, зокрема Moodle, а також вже згаданих мною "хмарних" технологій і сервісів "Microsoft Office 365". Ця форма взаємодії дозволяє викладачам працювати зі студентами, які поки що не мають можливості постійно проживати у Вінниці через низку побутових факторів".

- До ДонНУ збиралися перевезти барельєф Василя Стуса, який прикрашав корпус університету в Донецьку. Чи закінчилася ця історія?

"Втілити цю ідею у життя виявилося не так просто. Барельєф Василя Стуса сепаратисти знімали по-варварськи, в результаті чого він був пошкоджений. Де барельєф зберігається зараз, точно невідомо. Крім того, керівництво "ДНР" заявило, що повертати нам його не збирається."