Вінниця

Шоумен Амадор Лопес: Ми були в захваті від снігу, кидалися сніжками, навіть їли його

Венесуельський хореограф та ідейний натхненник арт-балету Rumbero's Амадор Лопес розповів про пристрасть до білявок, стосунки з брюнетками та перші різдвяні свята в Україні

26 грудня 2015, 18:00

Шоумен Амадор Лопес: Ми були в захваті від снігу, кидалися сніжками, навіть їли його

На початку 2000-х 17-річний Хосе Амадор Лопес, тоді ще член збірної Венесуели з фехтування, вступив у Київський інститут фізкультури та переїхав до України. Відтоді він став відомим хореографом, взяв участь в кількох телевізійних проектах, відкрив власну студію танців та створив один із самих відомих шоу-балетів країни "Rumbero’s". 

Про складнощі адаптації в Україні, участь у конкурсах краси та венесуельсько - українські традиції святкування у колективі Rumbero's Амадор Лопес розповів у ексклюзивному інтерв’ю Depo.Вінниця.

- Амадоре, як сталося, що відомий танцювальний колектив розпочав співочу діяльність?

- Від початку у нас була просто танцювальна студія. Потім вже був балет Rumbero's, який став відомим на всю Україну. Танці танцями, а я вважаю, що артист повинен вміти "завести" публіку. Коли ми виходили на сцену, то хотілося, щоб люди нам ще й підспівували. Тому ми разом з гуртом зібралися і вирішили, що маємо зробити вокально-танцювальне шоу. Я думаю, що цей проект дійсно успішний, адже ми завжди співаємо від чистого серця – кожний з нас викладається на всі 100%.

Амадор Лопес у перший Новий рік в Україні їв сніг та плакав - фото 1

- Хто є автором текстів і музики? Звідки берете ідеї для постановки?

- Усі пісні ми пишемо самостійно. Зазвичай автор і текстів, і музики у нас Олег Серафін, а я допомагаю з перекладом на іспанську. Хоча у нас інтернаціональні тексти: російською, українською, іспанською та англійською. Я іноді сам не розумію, якою мовою ми співаємо - настільки текст зливається у суцільний і гармонійний. Особливо приємно, коли люди підспівують іспанською, попри те, що майже її не знають. Це означає, що ми передаємо емоцію – це дуже важливо. Крім того, ми буваємо на бразильських карнавалах. Остання поїздка видалася дуже продуктивною щодо нових технік постановки. Також ми спілкувалися зі світовими зірками, дізнавалися про нові тенденції. Обожнюю карнавал і люблю виступи за великої кількості людей.

- До речі, Амадоре, Вас часто запрошують виступати на конкурсах краси. Як гадаєте - чому?

- Навіть не уявляю (сміється). Я багаторазово брав участь у постановках шоу краси у Венесуелі і в Україні. Я такий багатогранний і знаюся на тому, як дівчина має проявити себе на сцені: від ходи до вогника в очах. Хоча я дуже цього не люблю - судити. Усі венесуельські та українські дівчата дуже красиві - найкращі у світі. А нещодавно відбувся конкурс "Міні-міс Україна", де вінничанка Даша Журбенко перемогла. Вона дійсно дуже талановита дитина. Такі конкурси показують ріст людини з самого дитинства. Хоча учасниці – усі красиві, проте важливо це подати. 

- Коли все ж таки доводиться судити, якому типажу віддаєте перевагу?

- З дитинства втрачаю розум від білявок. У мене була вихователька-білявка у дитсадку, і я навіть не хотів звідти йти. Хоча стосунки у мене, коли я ще не був одружений, були лише з брюнетками. Але, все ж таки, найголовніше, щоб дівчина була щирою і сяяла зсередини – на це звертаю увагу в першу чергу.

- Який Новий рік вважаєте найколоритнішим у своєму житті?

- Кожний Новий рік – це нова точка відліку. Це моє улюблене свято, я на нього очікував навіть більше ніж на бразильський карнавал. Коли 16 років тому вперше зустрічав новорічні свята в Україні, то мені було лише 15 років. У нас у Венесуелі майже не буває снігу і, пригадую, як ми з командою вийшли на двір і побачили сніг. Ми були в захваті, кидалися сніжками і навіть їли його! Я це дуже запам'ятав.

Водночас було і складно: просто страшним для мене видалося перше Різдво, адже ми були без батьків і чесно скажу - плакали усю ніч через почуття самотності. Проте на ранок вийшли на вулицю вже інакшими людьми – подорослішали. Взагалі у той час на нас часто показували пальцями – темношкірі, але сприймали. І тоді я відчув, що хочу жити в Україні. Це моя друга Батьківщина. Є Амадор, який жив у Венесуелі, і є той, який повністю українець. Моє серце поділено навпіл.

- Чи прищепили колективу венесуельські традиції святкування?

- Не без цього. Найголовніша традиція, яка у нас існує - необхідно за 12 хвилин до опівночі з'їсти 12 ягід винограду і загадати бажання. Також у кишенях мають бути гроші різними купюрами. Якщо у когось з нас немає, то перепозичаємо одне одному. У Венесуелі існує вірування: якщо після опівночі взяти валізу і піти гуляти кварталом, то у весь рік будеш мандрувати закордон. Для непосвячених – дивне видовище, але багато хто в це вірить.

- Ваші враження від зустрічі з вінничанами і святкові побажання?

- Я сказав на концерті: це Боже ласка, що в такий день ми можемо подарувати одне одному незабутні емоції. Тому цей день і прекрасне місто Вінниця мені запам'ятаються назавжди: ялинка, люди танцюють і посміхаються, такий обмін енергетикою. Дай Боже, щоб ми зустрілися наступного року ще раз, і нехай це також стане традицією. А також я бажаю, щоб життя було таким яскравим і жвавим, як бразильський карнавал. Зичу вам найкращого від свого латино-українського серця!

Більше новин Вінниці та області читайте на Depo.Вінниця

Loading...
Loading...