Як вінницькі скетчерки перетворили суботні сніданки у популярний арт-проект

Вінничанки Людмила Шиляєва та Анна Сапожнікова перетворили своє любительське захоплення замальовками - скетчінг - у популярний тренд. Нині вони - визнані в місті художниці, яких запрошували стилізувати модні кав'ярні, створювати іміджеві листівки Вінниці та ілюструвати щойно відремонтоване відділення міського Центру матері та дитини. Скетчити як Люда і Аня мріє чи не вся творча молодь міста. Самі ж дівчата радо діляться своїми уміннями та досвідом, а також розповідають про свій шлях до перетворення улюбленого заняття у популярний проект, довкола якого об'єднуються молоді і талановиті.

- Розкажіть, як давно ви товаришуєте та з чого почалось ваше скетчерсво?

Людмила: Ми товаришуємо зі школи, навчались разом в одному класі. В старших класах у нас був блокнот, в якому ми малювали, а потім один одному його передавали.

Анна: Це був наш перший чат, оскільки тоді соцмереж ще не було. В записнику ми робили замальовки мультиків, карикатури на однокласників, а частіше на вчителів. 

- А звідки вміння малювати - ви здобували художню освіту?

Анна: Навчались ми в педагогічному університеті на хіміка-біолога та математика-інформатика. Працюємо не за освітою. Я - веб-дизайнер, фрілансер, а Люда - "ейчар".

Людмила: Я займаюсь підбором персоналу для однієї компанії в Києві. Закінчивши університет, переїхала до Києва працювати, зараз живу у Вінниці та працюю дистанційно. Після закінчення університету ми з Анею довго не бачились. А потім записалися до однієї художньої студії. В майстерні разом почали працювати над проектами та поновили спілкування. 

- Культура скетчингу з'явилась не так давно, тому для багатьох - це взагалі незрозуміле поняття. Як би ви пояснили, що таке "скетч" простими словами?

Анна: Я б охарактеризувала це, як швидку замальовку. Можна провести паралель тим, що малюють діти. Скетч - це швидкий малюнок, який можна зробити за 10 хвилин, будь-якими матеріалами.

Людмила: Скетч - це те, що виражає емоцію. Для скетча не потрібні академічні знання, не потрібно годинами створювати шедевр. Він є способом миттєвої передачі побаченого художником. Будь це шматок торту чи будівля.

- Скажіть, а вмінню малювати скетчі можна знайти якесь практичне застосування у повсякденному житті?

Анна: Мені, як дизайнеру, скетч служить нарисом для майбутнього проекту.

Людмила: Скетчінг зараз цінується не тільки як нарис, а і як готова робота, що себе продає. До мене вже почали звертатись замовники, які раніше просили зробити копії Шишкіна, Айвазовського, а зараз замовляють скетч-замальовки чогось "рідного", наприклад, вінницької вулиці чи вежі.

- Дівчата, ви об'єднали свої таланти в проекті Breakfast & Sketch. Розкажіть, що це за проект і які цілі ви поставили перед собою, коли його створювали?

Анна: Ідея Breakfast & Sketch виникла спонтанно. Коли Люда жила в Києві, вона відвідувала скетч-зустрічі. А згодом ми задумались чому б не організувати подібне в нашому місті. Хотілось об'єднати людей зі спільним хобі. Адже це чудова можливість ділитись досвідом, матеріалами, спілкуватись з колегами. Скетчери - це ті художники, що не мріють створити власну виставку. Наш простір - соцмережі. Саме таким чином ми познайомились з багатьма колегами.

Людмила: Щотижня у суботу зранку я приїжджала до Вінниці й ми вдвох з Анею вибирались помалювати. Згодом до нас приєднались ще друзі, друзі друзів та люди "з мережі".

- Назва вашого проекту - "Breakfest & Skatch" - "Сніданок та Скетч". Чому "скетч" - зрозуміло, а от чому саме "сніданок"?

Анна: Не подумайте, "брекфест" - це не тому, що ми їжу малюємо. Це через те, що ми збираємось зазвичай в ранковий час, коли всі снідають. Годині о 10-11 суботнього чи недільного ранку.

Людмила: У суботу зранку кав'ярні зазвичай пусті. Ми можемо вибрати будь-який зручний для нас стіл. В суботній ранок місто особливо прекрасне та порожнє. Можна спокійно малювати будь-яке туристичне місце, не буде заважати натовп людей. Та навіть машин на дорогах майже немає.

- Де зазвичай відбуваються ваші скетч-зустрічі та хто їх відвідує?

Людмила: Наші зустрічі завжди проходять в різних місцях. Влітку ми виходимо на вулиці знаходимо те, що хотілось би зобразити і працюємо. Взимку частіше скетчимо в кав'ярнях. На зустрічах у нас є новачки, хто ніколи раніше не малював, та професіонали. 

Анна: У кожного художника, що малює наодинці, наступає критичний момент. Коли він починає соромитись комусь показати свої малюнки. Тяжко працювати, коли немає з чим порівняти свою роботу, у кого спитати поради. Такі скетч-зустрічі допомагають підняти самооцінку, вільніше себе почувати, напрацювати матеріал собі на майбутнє, набратись досвіду.

Людмила: Також на зустрічах можна протестувати матеріали у сусіда. В художніх салонах всі матеріали нереально купити. Ціни дуже "кусаються". Арт завжди був розкішшю. А на зустрічах ми можемо пробувати щось новеньке, ділитись матеріалами, випробовувати нові фарби, маркери.

- У вас є улюблені місця у Вінниці, де любите скетчити?

Людмила: Ми з Анею любимо відвідувати усі нові заклади. Буваємо на відкриті всіляких пабів, кав'ярень. Зазвичай всі нас дуже гостинно приймають. Декілька разів нас пригощали тортиками, коли бачили як ми скетчимо у закладі. За чашку кави малюємо - це нормальна практика.

- Ви постійно носите з собою матеріали для творчості? Без чого не виходите з дому? 

Анна: Завжди маю при собі кишеньковий скетчбук та лінер.

Людмила: Лінер - це невеличка ручка, яка поміщається у найменшій сумочці.

Анна: З матеріалів я найбільше люблю акварель, Люда ж - кольорові олівці.

Людмила: маркери можуть в будь-який момент "засохнути", а олівець - підточив і готово.

- Нещодавно ви розмалювали відремонтоване інфекційне відділення міського Центру матері та дитини. Розкажіть про цей досвід.

Людмила: Замовники просили не малювати відомих персонажів казок. Тому ми створили серію малюнків з авторських персонажів. Кожна картинка передавала якийсь повчальний та пізнавальний зміст. Були і пори року, і відносини в сім’ї, і свята. Ми наносили контури малюнків, а дівчата-волонтери розфарбовували. За місяць нам вдалось прикрасити 15 стін лікарні.

- Художники, звісно, творчі люди. У вас завжди є натхнення до малювання, чи можливо, маєте якісь "секретики" продуктивності?

Анна: У нас є "золоте" правило, якого ми зазвичай притримуємось. Це "правило чотирьох годин".

Людмила: Так, саме чотири години - це наш маленький марафон, під час якого ми працюємо без перерв та різних - "подивитись у вікно, покурити".

- А щодо ілюстрування книжок, маєте такі амбіції?

Анна: Звичайно, є бажання проілюструвати дитячі книжки, ми - мами, добре знайомі з дитячою літературою.

Людмила: Зараз "ручне" ілюстрування стає рідкістю, автори використовують частіше графічні редактори. Я все ж чекаю свого автора, казку якого зможу проілюструвати.
 Маленький досвід в ілюстрації вже маю. Раніше я займалась серією ілюстрацій "День мами". В співавторстві з блогером Анжелою Єгоровою ми створили серію картинок про тяжкі будні матусь.

- Як виникла ідея створювати "листівки з Вінниці"?

Анна: Ми з нашими товаришами з "Подільської громади" вирішили зробити спільний проект, де скетчери можуть побачити свої робити поза блокнотом. А також продемонструвати вінницьку красу "очима" скетчерів. Разом із  майстрами ми виділили 20 ескізів для друку. Сьогодні тираж випущених листівок сягає двох тисяч.

Людмила: Усі авторські роботи роздруковані на переробленому картоні. Одна листівка коштує 20 гривень та придбати її можна в торгових центрах, сувенірних кіосках. Усі кошти від проданих листівок будуть направлені у Центр матері та дитини. На них закуплять фарби, щоб  розмалювати приймальне відділення.

- Дівчата, поділіться планами, або мріями на майбутнє.

Людмила: Починали ми з малюнків на папері, зараз же спокійно можем скечити на стінах, створювати листівки. Нещодавно провели  воркшоп, під час якого спробували себе в ролі педагогів.

Анна: Можливо колись ми відкриємо свою дитячу художню студію чи будем створювати авторські блокноти, а може ще й розмальовки свої будемо робити.
Наша творчість не стоїть на місці, ми постійно в пошуках нових проектів